Битва за Костянтинівку: чому це головне місто літньої кампанії 2026 року

Костянтинівка — індустріальне місто на Донеччині, яке до 2022 року мало майже 70 тисяч жителів, — другий рік поспіль залишається найгарячішою точкою фронту. Якщо восени 2025-го мова йшла лише про перші спроби інфільтрації, то станом на кінець червня 2026 року, за оцінкою OSINT-проєкту DeepState, ситуація розгортається «найважчим сценарієм»: армія РФ вийшла на околиці міста практично з усіх боків і поступово просочується в глибину забудови, перетворюючи Костянтинівку на суцільну руїну.

«Ворота» до Слов'янсько-Краматорської агломерації

Костянтинівка — перше місто з півдня так званого «поясу фортець»: мережі Слов'янська, Краматорська, Дружківки та самої Костянтинівки, яка понад десятиліття була головною лінією української оборони на Донбасі. Аналітики ISW описують його як «хребет» української обороноздатності та «брамку», через яку Росія прагне відкрити собі шлях до решти підконтрольної Києву частини Донецької області. Ще в січні 2026-го видання Kyiv Post із посиланням на ISW повідомляло, що повне захоплення Донецької області — головний воєнний пріоритет Кремля на 2026 рік, і саме Костянтинівка стала вузловою точкою цього плану.

Логіка проста: за оцінкою DeepState, після падіння Костянтинівки наступною стане Дружківка, яка зараз виконує надважливу логістичну роль, а за нею — Краматорськ. Захоплення Костянтинівки кардинально змінить логістику Сил оборони в регіоні, ускладнить будь-які пересування і зробить навіть перебування в Краматорську небезпечним через дії ворожих пілотів дронів.

Як розгорталася битва

Перші спроби проникнення росіян у Костянтинівку зафіксували ще наприкінці жовтня 2025 року, невдовзі після того, як армія РФ захопила Торецьк і просунулася до села Клебан-Бик. Українська 28-ма механізована бригада тоді відбила одну з перших спроб штурму. До листопада в місті залишалося близько 4 800 цивільних. У грудні росіяни вийшли на вулицю Маґістральну й Кустанайську на південному сході, а наприкінці місяця захопили частину траншейної системи, вийшовши на трасу Бахмут — Покровськ.

Тодішній начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов заявляв про контроль над 50% міста — ISW цю цифру спростовував, оцінюючи реальний контроль ворога лише у 5%.

На початку 2026-го армія РФ почала штурми з напрямку Яблунівки на південний захід Костянтинівки через трасу Н-20 Донецьк — Краматорськ, а до середини січня просочилася до села Іллінівка на заході. Навесні масова інфільтрація стала фактом: за оцінками командирів, опитаних виданням hromadske, до міста проникли від 100 до 250 і більше російських піхотинців, які накопичуються в підвалах і багатоповерхівках, очікуючи поповнення.

До червня бойові дії в місті остаточно набули характеру міських боїв. 16 червня DeepState повідомив, що противник вийшов на околиці буквально з усіх боків і активно просочується вглибину, а 22 червня вся південна частина Костянтинівки перейшла в статус «району проникнення» («сірої зони») — хоча, наголошують аналітики, стійкого контролю над житловими кварталами в окупантів і досі немає. Місто розділяє річка Кривий Торець, і, за словами місцевих командирів, південніше від неї перевага вже на боці росіян, тоді як головні бої тепер точаться на півночі.

Тактика виснаження замість прориву

Журналіст і військовослужбовець Кирило Сазонов у колонці для «Главкома» описує тактику росіян як незмінну з весни: авіабомби та артилерія перетворюють місто на руїни, а піхота просочується малими групами — «з трьох доходить один, чекає наступного», поки в підвалі не накопичиться група, готова закріпитися. До таких груп одразу підтягують операторів дронів — підрозділи типу «Рубікон» чи «батальйони Судоплатова», які працюють прямо на лінії зіткнення й суттєво скорочують час реакції порівняно з українськими екіпажами.

Інститут вивчення війни (ISW) у зведенні від 23 червня 2026 року застерігає від іншої складової цієї кампанії — інформаційної: Росія, за даними аналітиків, веде «когнітивну війну» навколо Костянтинівки, поширюючи відео, створені штучним інтелектом, які мають імітувати захоплення міста чи окремих районів і переконати аудиторію в неминучості падіння оборони. При цьому сам ISW наполягає, що проникнення невеликих груп не означає закріпленого контролю над територією і що для перетворення інфільтрації на стійкі позиції росіянам знадобиться значно більше живої сили, ніж вони мають зараз.

Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк в інтерв'ю Радіо Свобода оцінює, що діями інфільтрантів охоплено до 60% площі міста, але закріпитися ворог так і не може: «Це не 'блискавичний' прорив, а повзучий багатозатратний тиск». Водночас офіцери, які оборону тримають, визнають, що знищують ворожу піхоту повільніше, ніж вона заходить у місто, — і доки цей баланс не зміниться, ситуація лишатиметься критичною.

Ціна логістики й кадрові рішення

Костянтинівка та два основні шляхи до неї перебувають під щільним дроновим контролем ворога — фактично «кілзона» починається ще від Краматорська. Журналісти hromadske, які навесні проїжджали трасою Н-20 на машині, у червні вже були змушені останній відтинок шляху до міста проходити пішки. Постачання, евакуація цивільних і ротація підрозділів ускладнені настільки, що, за словами командира батальйону безпілотних систем 28-ї бригади Сергія («Ярого»), «логістика ще не повністю перерізана, але напружена до межі».

На тлі загострення командування ЗСУ провело кадрові зміни в бригадах, які тримають напрямок: у 156-й окремій механізованій бригаді командира Юрія Гупалюка замінив Артем Банник, у 28-й окремій механізованій бригаді полковника Анатолія Куликівського — підполковник Богдан Курас. За оборону відповідає 19-й армійський корпус під командуванням Олександра Бакуліна, а угруповання військ «Схід» додатково перевіряє відповідність заявлених позицій реальній картині на місцевості.

Три сценарії — і жодного швидкого

Опитані аналітики оцінюють перспективи по-різному, але збігаються в головному: швидкого падіння міста найближчими тижнями очікувати не варто. Кирило Сазонов формулює три можливі сценарії: керований відхід Сил оборони на заздалегідь підготовлені позиції в районі Дружківки без катастрофічних наслідків для решти агломерації; затягування міських боїв на невизначений строк за умови посилення угруповання штурмовими підрозділами; або переведення в Костянтинівку елітних штурмових полків Генштабу для повної зачистки міста від інфільтрантів.

Ізраїльський військовий експерт Девід Гендельман в інтерв'ю проєкту «Донбас.Реалії» (Радіо Свобода) застерігає від надмірного фокусування лише на Костянтинівці: темпи російського просування на Лиманському напрямку, на північ від агломерації, можуть зробити головною точкою прикладання сил уже не Костянтинівку, а напрямок на Слов'янськ. Водночас керівник військового відділу фонду «Повернись живим» Владислав Урубков визнає, що сценарій оточення угруповання Сил оборони в самому місті теоретично можливий, але порівнює це не з трагедією, а з можливістю перетворити Костянтинівку на пастку для російських підрозділів, позбавлених нормального постачання.

Сам ISW станом на 24 червня 2026 року формулює це обережно: тактична ситуація України в Костянтинівці погіршується, але заяви Міноборони РФ і Володимира Путіна про неминучість захоплення міста — це перебільшення. Просочування невеликих груп, на думку аналітиків, не дорівнює оперативному контролю і не дозволить Росії здійснити швидкий прорив усього «поясу фортець».

Чому це важливо для всього фронту

Лондонське видання Lviv Herald у щомісячному огляді ситуації на фронті (станом на 9 червня 2026 року) фіксує загальну картину, на тлі якої триває битва за Костянтинівку: темпи російського просування на більшості напрямків значно сповільнилися, а Україна, за словами головнокомандувача Олександра Сирського, відновила контроль над понад 600 квадратними кілометрами території протягом 2026 року. Саме на цьому фоні бої навколо Краматорсько-Костянтинівського укріпрайону аналітики видання називають головним театром російської офензиви — адже саме тут Москва досі бачить шанс заявити про досягнення однієї з декларованих цілей війни.

Порівняння з Авдіївкою, оборона якої у 2024 році розсипалася після оточення з флангів, лунає регулярно — але опитані Донбас.Реаліями експерти вважають ризик повторення цього сценарію невисоким. Масштабне застосування дронів дозволяє забезпечувати передові підрозділи навіть за умови перерізаних автомобільних шляхів, а Дружківка, на відміну від села Очеретине, яке стало плацдармом для наступу на Покровськ, — велике, добре укріплене промислове місто площею майже 50 квадратних кілометрів.

Висновок

Станом на кінець червня 2026 року битва за Костянтинівку не має однозначного фіналу. Українська сторона визнає погіршення ситуації на південному фланзі міста й зростання зони проникнення ворога, але стійкого контролю над житловими кварталами в окупантів немає. Це класична для нинішнього етапу війни картина: жодна зі сторін не має ресурсу для швидкого оперативного прориву, а результат вирішується повільним, дорогим для обох сторін виснаженням — піхотою, дронами та логістикою. Найближчі тижні, за оцінками практично всіх опитаних аналітиків, мають дати відповідь, чи стане Костянтинівка новою Авдіївкою, чи перетвориться на пастку для російського угруповання.

Джерела

1. Battle of Kostiantynivka — Wikipedia

2. Institute for the Study of War — Russian Offensive Campaign Assessment, 23 червня 2026 (та зведення від 1 червня 2026)

3. DeepState — інтерактивна мапа фронту

4. Радіо Свобода / Донбас.Реалії — «Не факт, що Костянтинівка стане головною точкою» (9 січня 2026)

5. Радіо Свобода / Донбас.Реалії — «Сили оборони готують вихід із Костянтинівки?» (12 червня 2026)

6. Інтерфакс-Україна — «DeepState: ситуація навколо Костянтинівки йде найважчим сценарієм» (16 червня 2026)

7. Інтерфакс-Україна — «Окупанти захопили 1 кв. км під Костянтинівкою» (24 червня 2026)

8. hromadske — «Чи встоїть Костянтинівка до кінця літа?» (12 червня 2026)

9. Главком, колонка Кирила Сазонова — «Битва за Костянтинівку: три сценарії розвитку подій» (14 червня 2026)

10. Lviv Herald — «The Ukrainian front line in June 2026» (9 червня 2026); також Kyiv Post та щоденні зведення Генерального штабу ЗСУ.