"Харків у паніці, люди масово тікають!" Як насправді сьогодні живе Харків під щоденними обстрілами. Опубліковані фотографії
Реальна Газета прогулялася по вулицям Харкова, який намагається жити повноцінне життя попри обстріли. Фоторепортаж
Припаркуватися після сьомої вечора у нашому житловому комплексі – велика проблема. Коли повернулися напередодні нового 2023-го року, на парковці було хоч у футбол грай. Тепер тіснява, і хоч би хто втік!
Олександр Білокобильський, РГ
Коли питаєш харківця, як справи, він скоріш за все скаже "та нічо, нормально". І додасть, що "близько поки не прилітало". А далі буде про звуки "шахедів" (вони дійсно дирчать, як скутери), про те, як неподалік збили одного. От тільки без електрики фігово, "але виручають павербанки".
Водночас російська пропаганда усіма засобами малює паніку в місті. Що нібито дороги забиті машинами втікачів. Що люди бояться російського наступу на Харків і поспіхом евакуюються. Дійсно, тривожні чутки транслюються у чатах у Viber, у анонімних Telegram-каналах. То тут, то там називають "страшні дати", на які росіяни планують атаки.
Та місто продовжує жити. Електрики не вистачає, відключення тривають, хоч і скоротилися. Супермаркети і торгівельні центри заживлені від великих промислових генераторів, магазинчики, кафе й торгові точки на ринках – від маленьких. Гуркіт генераторів висить над містом, як над автодромом на змаганнях із картингу. Розрахуватися майже повсюди можна банківською карткою. Банкомати й термінали працюють.
Вимкнено багато світлофорів. Добре, як їдеш по головній, а от коли твоя другорядна, іноді доводиться подовгу перечікувати потік машин. На найбільш складних перехрестях із напруженим трафіком тепер стоять регулювальники. Багато водіїв їх побачили уперше в житті й губляться, бо ті жести не всі пам’ятають. В цілому враження, що водії трохи відійшли від традиційного харківського стилю водіння "Need for Speed", стали дещо чемнішими й обережнішими на дорозі.
Трохи погуляв із фотоапаратом по місту і пропоную разом подивитися, як зараз виглядає Харків. Місто, яке росіяни щодня обстрілюють чим тільки можна – крилатими та балістичними ракетами, беспілотниками, керованими авіабомбами. Руйнування Харкова внаслідок обстрілів та горе й біль ви бачите щодня в новинах. А це – звичайний вечір у цьому ж місті. Більшість фото зроблені саме під час повітряної тривоги.
Діти на алеях бульвара Юр’єва (район метро "Палац спорту"). Лавочки позаду них усі зайняті, до кіоска з морозивом і кавою – невеличка черга.
На дитячому майданчику поруч вирує життя.
Охочих проїхатися паровозиком весняним парком вистачає.
Дівчата фоткаються для Instagram на тлі призахідного сонця.
Ісус допоможе, кажуть молоді християни.
Магазини та кафе на бульварі Юр’єва працюють, зараз навіть без генераторів. Діти ганяють на електромобілях.
"Усе буде Україна" написано крейдою на доріжці.
На літньому майданчику пабу The Counselor відвідувачів багато, люди замовляють їжу, напої, кальяни.
Вільні місця на парковці біля торгівельного комплексу "РОСТ Одеський" (він біля перехрестя проспекту Гагаріна з вул. Одеською) наявні, але їх не багато.
"АТБшечка" працює, люди їдуть на закупи машинами, йдуть пішки – без ажіотажу.
Проспект Гагаріна, одна з головних артерій Харкова, увечері завантажений помірно. Він прикрашений українськими прапорцями.
Майдан Конституції, на транспаранті – "Ми разом, ми Харків’яни". Поруч із скляним фасадом історичного музею – обкладений мішками з піском пам’ятник Незалежності.
На центральній Сумській біля оперного театру тепло світиться кафе "Кулінічі". Заклади цієї мережі працюють до 20.00.
Культове кафе "Кристал" у саду Шевченка увечері повне відвідувачів, столики ззовні так само зайняті. Тут, як і завжди, готують знамените морозиво "Білочка".
Вхід до харківського зоопарку безкоштовний, він працює до 18.00, відвідувачів впускають до 17-ї.
Людей у посеред буднього дня у зоопарку не дуже багато, але є.
Пам’ятник Тарасові Шевченку на вході до саду його імені з вул. Сумської обкладений мішками з піском для захисту від обстрілів.
Дзеркальний струмінь цього року почали реставрувати.
Водночас усі ці картини мирного життя під час війни, намагання "утримувати нормальність реальності" дещо нагадує ситуацію в Луганську перед початком російського вторгнення 10 років тому.
Обстріли з Росії будуть продовжуватися, це очевидно. І ціллю лишатиметься енергетична інфраструктура. Життя в Харкові ставатиме дедалі все менш комфортним і все більше небезпечним. Тому багато хто невдовзі дійсно поїде з міста.
- 0